Наші веломандрівки

 

Наші веломандрівки




 

Наші веломандрівки

 

Велопробіг, велопробіг,

Не боїмось крутих доріг…

           

Чим далі наша перша веломандрівка, тим яскравіші спогади про неї. Звичайно, перш, ніж вирушити у далеку дорогу, ми з’їздили не одну близьку… А почалося все з роздумів над вирішенням проблеми оздоровлення дітей Соснівки: чим їх зацікавити, до чого привчати. Не хотілося йти второваним шляхом літніх таборів чи футбольних клубів. Та, як відомо, геніальне завжди лежить на поверхні, тільки б побачити…

Президент БФ «Еко-милосердя» Павло Савчук побачив вирішення проблеми в організації велоклубу: одні плюси в оздоровленні дітей заняттями велотуризмом! Судіть самі: велосипед – екологічно чистий вид транспорту; відносно дешевий; тихий; компактний; мобільний, сучасний і модний. Дає змогу: тренувати м’язи і поправляти здоров’я; вивчати світ і звичаї народів; надихає на творчість; дає навики водіння; долучає до великої армії велотуристів. А якщо ти велотурист, ти – вмієш мандрувати: бачити красу природи, розпалювати багаття, готувати смачні страви на ватрі, ставити намет, ночувати в спальному мішку, співати туристичні і не тільки пісні під гітару, купатися в річках та озерах за будь-якої погоди, виручити такого ж мандрівника з халепи, не зважати на комарів і дощі, прибирати засмічену місцевість не тільки за собою, повернутися до дому з новими планами на нові веломаршрути…

Тоді, у травні 2003, ми ще всього цього не знали, тому вчилися бути велотуристами найпоширенішим методом пізнання – методом спроб і помилок.  Оголосили набір у команду. Запрошували і дітей, і дорослих. Тут спрацьовував ще один метод: натуральний відбір. Це значить, що не було ніякого примусу, чи тиску: хто мав стати велотуристом, той став. Хтось попробував і зрозумів: не моє. Але багато з них стали нашими прихильниками, симпатиками, чи, як тепер кажуть, нашими фанами.

Почались тренування. Розробляли маршрути, вивчали будову велосипеда, вчились ремонтувати. Їздили спочатку навколо Соснівки, далі – лісовими, польовими, сільськими дорогами. Кілометраж наростав. Коли одного разу тренер – Павло Савчук – оголосив, що їдемо до Великих Мостів і назад, у декого була мало не паніка. Я, звичайно, маю на увазі себе. Діти все сприймали нормально. На той час у команді було кілька хлопців і тільки двоє дівчат: Савчук Жанна і Олеш Світлана. Все було ново, цікаво, важко, але – можливо.

На момент старту Першого Транскарпатського дитячого веломарафону «Соснівка – Ужгород - Соснівка» у команді було 16 учасників: троє інструкторів і 13 дітей.

Ми стартували 1 серпня з рідної Соснівки. Дорога пролягла через Розточчя, далі – Городок – Мостиська – Ужоцький перевал – Перечин – Ужгород – Мукачево – Свалява – Латірський перевал - Сколе – Стрий – Львів і фініш 17 серпня у Соснівці. Всього – 825км.

Ця перша велика мандрівка була настільки вдалою, що ми і не сподівалися, і вже думали, що так буде завжди. Звичайно, гірські перевали для новачків були зовсім не легкими, але ця краса навколо, ці люди – привітні, гостинні, яких ми зустрічали на маршруті, погода – не повірите: ні разу нас не застав дощ, все сприяло нашій справі! А ми ж не просто крутили педалі і розглядались у різні боки: ми вчились мандрувати, ремонтувати техніку, готувати їсти на вогнищі, розпалювати багаття, розповідати про себе і слухати розповіді інших, ми вивчали історію рідного краю. Співали пісні під гітару, купались в чистих карпатських річечках, писали додому листи, адже мобільних телефонів у нас ще не було! Хіба можна зараз у це повірити?! Одного разу «загубився» наш автомобіль супроводу. Як ми знайшлись через півдня – не ясно дотепер!

Коли ми повернулися з Першого транскарпатського веломарафону, нас зустрічало все місто! Був мітинг, вітання, квіти, Ми – за 17 днів – засмаглі, обвітрені, підтягнуті – змінились не лише зовні, а, що головне, в душі. Діти ніби побачили світ іншими очима, повірили в себе, у свої сили, тому й заявили, що ми  здійснимо ще не одну подорож, а також проїдемо через усю Європу до Атлантичного океану.  Виявляється, можна відпочивати активно, пізнавально, дружно. Команда багато значить! А жити в команді треба вчитися. Наша команда пройшла гори і доли і ввійшла в історію «Еко-милосердя», як перша велокоманда БФ.

 

Згадуючи велопробіг – 2003

 

Живеш собі, як равлик в хатці,

І тільки світа, що в вікні.

І раптом (раптом – не інакше) –

В Карпати вирушаєм всі!

Були і збори, й тренування,

І страх далекої дороги,

Були розмови і вагання,

І «добрих душ» перестороги…

 

Соснівка нас благословила

І в путь-доріжку відпустила.

За нами шлейфом

                           аж в Карпати

Тягнулись фрази: «От вар’яти!

Куди? По що? За чиї гроші?

Аа, переночують у Розточчі,

За ріг заїдуть і – в автобус!

Крутити довго –

                          хто з них зможе?»

 

А ми – крутили і крутили,

Соснівку нашу прославляли,

І дивувались, і раділи,

Як щиро всюди нас вітали.

«Ого! Ви – хто?

Які ви класні!

Які ви гарні!

Всі ви – звідки?»

А ми, забувши спеку й втому,

Казали гордо: «Ми – з Соснівки!»

 

Здоровий дух авантюризму,

Проблеми, сумніви, печалі:

Під еко-прапором туризму

Тиснули вперто на педалі!

Яка то подорож була!

Ніяким словом не сказати!

Перемогли ми всі страхи!

І підкорили нас Карпати!

 

А що вже люди в Закарпатті!

Ми і не відали й не знали,

Що будуть нас ТАК зустрічати,

Немов би цілий вік чекали!

В дорозі ми були два тижні.

Розказувати завжди можем.

Але ми спогадами тими

Лиш тільки душі розтривожим!

Тому, даруйте, гори близько!

Що заважає їх пізнати?

Приходьте в «Еко-милосердя» -

Поїдем разом у Карпати!

 

Ще пару слів у якості реклами:

Шановні пані та панове!

Якщо вам

               заважають кілограми –

Найкращий метод схуднення

  відомий: РОВЕР!

Ми метод цей відкрили 

                           дорогою у гори.

І радо з вами ним

                   поділимось сьогодні:

Беріть велосипед,

              приходьте в «Еко-мерсі»

І з нами вирушайте

                      по цілі благородні!

Запам’ятайте:  це – велосипед,

Що дітям наганяє апетити.

А тим, хто хоче схуднути –

                                          не їсти,

а крутити, і крутити, і крутити!!! 

(2003р.)

 

Після повернення наша велоісторія почала набирати обертів: нас запрошували на змагання, велотури, злети… Діти – соснівські школярі – записувались у велоклуб. Старші, ті, що були першими, виросли і пішли своїми шляхами, на їхнє місце прийшли нові учасники. Тренувалися, не дивлячись на пору року і погоду, адже знали, що прийде літо і покличе у багатоденну мандрівку.

Другий Транскарпатський дитячий велопробіг «Соснівка – Говерла - Соснівка» відбувся – у липні 2004. Його учасниками стали 22 велотуристи. І тривав він 22 дні! Маршрут: «Соснівка - Львів- Жидачів – Галич – Івано-Франківськ – Яремче – гора Говерла – Рахів – Ділове – Тячів – Хуст – Міжгір’я – Воловець – Турка – Самбір – Львів – Соснівка» мав 1200км.

На відміну від першого разу, в цей раз нас усю дорогу мочив дощ! Це було таке випробування, що годі уявити! Ми не встигали висохнути, ми все робили під дощем! Їхали, готували їсти, відпочивали, купались. Просвіту майже не було. Якщо врахувати, що в команді вже були інші діти, то на їх долю дісталось багато води! Але від цього вони стали здоровішими і веселішими, і тепер мають що згадати! А згадати, звичайно, є що! Наші Карпати, і все, що входить в розуміння цього явища, це така краса і велич, яку пізнавати ще і пізнавати! Тому, не відхиляючись від теми, кличемо всіх у карпатські дива, не забуваючи при цьому, що їх треба оберігати і дуже акуратно поводитися з ними!

 

Наша пісня про дощ

 

Дощ!!! І нічого не вдієш!

Небо з нас насміхається так!

Ллє із ранку, і ввечері сіє,

Не вгамується дощ цей ніяк!

Крап-крап-крап! Втіхи мало, звичайно.

Крап-крап-крап! У наметі – вода!

Не сумуй – дощовою вмивайся!

Для туриста цей дощ – не біда!

Дощ!!! І, хоч плач, не вщухає!

Спальник мокрий і мокрий рюкзак!

Але плакати – права не маєм!

Досить того, що небо в сльозах…

Крап-крап-крап! Втіхи мало, звичайно.

Крап-крап-крап! У наметі – вода!

Не сумуй – дощовою вмивайся!

Для туриста цей дощ – не біда!

 

Коли ми повернулися у Соснівку з Другого велотуру, лив такииииий дощ, що світа білого не було видно! Наш інструктор і чудовий музикант Володимир Білик вже перед самим містом так в’їхав у яму, якої не було помітно через воду, що з колеса вийшла класична «вісімка», кермо скрутилось, а сам Володимир Йосипович був змушений пересісти у машину супроводу. Та навіть такий дощ не завадив нашим рідним і друзям зустріти нас на майдані Просвіти! Під парасолями, з квітами і гостинцями, нас вітала Соснівка! Мокрі до нитки, ми зайшли у Народний дім, де перед повним залом, який вже чекав нас, коротко розповіли про свої пригоди. Ще й пісню заспівали, написану в мандрівці.

Ми всі були щасливі! Діти ще довго розповідали друзям про марафон: як з велосипедами піднялись на найвищу вершину Українських Карпат Говерлу – 2061м над рівнем моря; як побували в Долині нарцисів, на водоспадах, на озері Синевир і подолали три перевали! Як спочатку не могли розміститися в п’ятьох наметах, а шалена злива зігнала всіх у два! Як виступали і давали інтерв’ю всюди, де тільки з’являлися! І яке гарне враження справляли на людей своїми синьо-жовтими формами, чітким рухом дорогою, бадьорим настроєм і піснями!

 

Наша пісня про Закарпаття

 

Щедре і гостинне Закарпаття,

Привітні люди, земля-краса!

«У горах синіх палає ватра» -

Злітає пісня у небеса!

 

Лежить дорога до Синевира,

Його легенди ховає ліс!

І, ніби стрічка, там в’ється річка,

Нам вітер пісню її приніс!

 

Під водоспадом лице вмивали,

Щоб у здоров’ї прожити вік!

Ми Закарпаттям замилувались,

Тепер про край цей наші пісні.

 

Ватра

                                                   (в ритмі вальсу)

           Іскри від ватри вселилися в нас,

           Душу зігріють вони ще не раз,

           Тільки у пам’яті зрине,

           Все, що з тобою пройшли ми,

           Тільки повернемось ми, хоч на мить,

           В нашу мандрівку, де ватра горить...

                             Милий мій друже, не бійся розлук,

                             Скажуть багато нам потиски рук.

                             Ватра привітно палає,

                             Зустрічі нам обіцяє.

                             Губи шепочуть: “Мій друже, бувай!

                             Знов біля ватри мене виглядай.

                             Наші дороги і наші пригоди –

                             Н е   з а б у в а й !

           Вітер, чи спека, чи дощ проливний,

           Але з дороги не збилися ми,

           Бо маяком нам зоріли

           Ватри іскристі вітрила.

           Ми зігрівались під ними завжди –

           Ватру у серці своїм збережи.

 

Сниться

 

           Сниться щоночі дорога, ватра і жовтий намет,

           Пісню співає Володя про вело... велосипед.

           Ще він співає про гори і про калиновий цвіт,

           Про небеса неозорі і про незвіданий світ.

 

         Знову приходять здалека в пам’ять розбурхану сни,

         І Синевирська легенда, і таємничі ліси...

         Буде нам снитись дорога і голубий водоспад,

         Буде співати Володя пісню зелених Карпат.

(Володя – Володимир Білик,

                        інструктор  транскарпатських  велопробігів)

Веловальс

 

Ми веловальс співаємо сьогодні,

Щоб ви його послухали в цей час,

У світі вальсу може він не модний

А ми його співаємо для вас.

 

Приспів:

Раз, два, три, раз, два, три,

Веловальс залунав,

Мов дорога у далеч біжить,

Вітер музику цю

В небі зорянім взяв,

І для вас вона зараз звучить.

 

Велосипед пригадує дорогу,

Яку він вже так весело промчав,

А ми гітару взяли у підмогу,

Щоб веловальс сьогодні прозвучав.

 

Можна багато говорити про проблеми в суспільстві і шукати винних, але важливо знайти шляхи вирішення і власним прикладом показати, що не все так погано і безнадійно.

Висока влада тільки тепер додумалась до офіційного оголошення ідеї здорового способу життя. Побачимо, як це буде на ділі. А ми активно працюємо в цій сфері вже 10 років!

Я переконана, що наші велопробіги стали дуже дієвою формою залучення молоді до сповідування здорового способу життя, до бажання відпочивати активно і навіть представлення України за кордоном.

Доказом цього став 1-ий Трансєвропейський дитячий веломарафон «Україна - Атлантика», який проліг дорогами Європи влітку 2005 року. Маршрут надзвичайний – через вісім країн: Україна - Польща - Чехія - Німеччина - Люксембург - Бельгія - Голландія - Франція – протяжністю  3500км! Веломарафонці були в дорозі 61 день, і все на велосипедах! Але ще й тепер серед людей є «фоми невіруючі», які скептично ставляться до цієї інформації і вважають, що два місяці велосипедом їхати неможливо. Та 10 учасників трансєвропейського веломарафону мають у своєму архіві унікальний Щоденник, де описаний кожен день дороги, кожна пригода і зустріч. Все  ілюстровано цікавими фотографіями, вирізками з іноземних газет. Велотур дорогами Європи став для наших велотуристів і школою, і випробуванням, і найоригінальнішою екскурсією дорогами землі за весь час діяльності благодійного фонду.

 

ЧУЖИНА

Слова Віри Олеш

Музика Павла Савчука та Володимира Білика

 

Кажуть, є дивний світ в чужині,

Він багатий, розкішний, п’янкий,

Наче сад, що цвіте на весні,

І духмяний, і щедрий такий.

 

Приспів:

Чужина, чужина, чужина,

Ти мене золотила б хоч як.

Є у мене батьківська земля,

Я без неї у світі - бідняк.

 

Я на ту чужину - далину

Подивлюся - таки, подивлюся.

Коли світ весь широкий пройду,

 Я додому, додому вернуся.

Приспів.

 

Нехай кличуть дороги мене

В міражі закордонного дива, -

Тільки вдома душа оживе,

Тільки вдома людина щаслива.

Приспів.

 

У 2009 році, який був роком Степана Бандери, велотуристи вирушили до Мюнхена, на могилу Провідника нації.

Марафон розпочався 1 серпня. Партнерами цього величного проекту була Львівська обласна асоціація місцевих рад «Ради Львівщини», УРП «Собор» та КУН, інформаційним спонсором ТРК "Інтер-Захід". Варто коротко нагадати перипетії марафону, який набув великого резонансу у світі і мав несподіване завершення. Справа в тому, що маршрут Україною був надзвичайно цікавий, пізнавальний і мав велику підтримку, як у населення, так і в місцевої влади. Він пролягав через українські міста і села, пов’язані з біографією Провідника. Всюди юних бандерівців святково вітали і приймали хлібом-сіллю, адже веломарафон був символічним рейдом підвідділу УПА. Сучасні бандерівці відчували щиру всенародну підтримку і сприяння на маршруті. Але хмари гнилого польського шовінізму збирались над українськими патріотами в міру їх наближення до польського кордону. Ніхто не чекав, але… в Польщу нас не впустили. З тамтого боку кордону були перелякані маргінальні політикани, підтримані офіційною владою і комуністичною ідеологією 50-літньої давнини, адже люстрацію в Польщі не проводили. Значна частина поляків, не бажаючи вивчити архівні документи про діяльність УПА, живе тою тенденційною інформацією, яку десятки років насаджував комуністичний режим. Уряд Польщі підтримав своїх людей. Наша висока влада «вмила руки». А Львівська обласна рада нагородила організаторів марафону спеціальною нагрудною Почесною ювілейною відзнакою та Грамотою ЛОДА та Львівської обласної ради «За заслуги в національно – визвольній боротьбі, в утвердженні та розбудові української держави та з нагоди 100-pіччя з дня народження головного провідника ОУН Степана Бандери». Всіх учасників нагородили цінними подарунками. 

Як зазначив Павло Савчук, навіть повернувшись додому, марафонці ні на хвильку не прийняли думки, що акція на цьому завершена. Підготувавши нові візи, взамін анульованих, розробивши новий план подорожі, марафонці вирушили екскурсійним автобусом, за сприяння турфірми «Пілігрим» і партнерів акції, в омріяний Мюнхен на могилу Степана Бандери. І вже 17-18 жовтня на мюнхенській церемонії соснівські велотуристи разом з двома десятками патріотів з Львівщини, що приєдналися до нас, були єдиною делегацією з України з-посеред багатьох міжнародних організацій! Земля з рідних могил, яку марафонці везли у 25-и капсулах, була висипана спочатку на український вишитий рушник, а тоді - на могилу Провідника української нації. Місія марафону виконана. Вся діаспора з великих і малих країн світу, де лиш є українці, була в Мюнхені. Наша держава, оголосивши Рік Бандери, офіційну делегацію на панахиду  до 50-х роковин загибелі провідника нації не спорядила. Її місію – добровільно і з великою честю – виконали ми.

 

Пісні марафону

 

Європейськими стежками

 

Як сто років проминуло,

Ми зібралися в похід.

Про Бандеру всі почули –

Стрепенувся білий світ.

 

Європейськими стежками

Від Соснівки велорейд,

Під знаменами Степана,

З багажем його ідей!

 

У поході зустрічаймо

І підтримку, й супротив.

Намір ми звитяжний маймо!

Бог велів! Бандера вчив!

 

Європейськими стежками…

 

Хто сьогодні ще не з нами,

Завтра спізниться уже!

Бог! Вкраїна! І Бандера!

Нас усіх вперед веде!

 

Європейськими стежками…

 

Вперед!

 

Світили зорі і не гасли,

А серце рвалося у бій!

І пролунало горде гасло:

- Вперед! Вперед!

Назад – не смій!

 

Бо стогне рідна Україна

Під тягарем ворожих ніг!

В багно затоптана перлина

Жде визволителів своїх!

 

А ми нескорені, незламні,

Хоч нас палили і сікли!

За незалежність і державу

Вперед! Вперед!

Ми вперто йшли!

 

Історія наших велопробіг – цікава і повчальна. За ними стоїть велика праця і підготовка. Не раз ми чули зверхнє: та що то є – їхати на ровері! Були такі, що пробували, а тоді кидали шоломом до землі і вже не хотіли нічого. А сильна і смілива молодь, якою є наші українські діти, не боїться труднощів, хоче жити в мирній і незалежній державі, хоче вчитися і працювати, пізнавати світ і гордитися своїм! Тільки треба допомогти їй!

 

Мандрівна              

 Музика Марії Савчук 

 

Усі на світі люблять мандрувати

І землю рідну вивчити, як слід,

Пригоди кличуть – треба вирушати,

Збирайся, друже, ми йдемо в похід!

 

Приспів:

Мандрує сонце зранку до смеркання,

Мандрує місяць з вечора до рання,

Мандрую я,

Мандруєш ти,

У гори в доли, до ріки,

Туристи ми, мандрівники!

 

Твоя мандрівка  буде веселіша,

Ти мов на крилах полетиш вперед,

Тепліший вечір, сонечко ясніше,

Коли з тобою твій велосипед

 

Приспів:

Не має сонце ровера такого,

Не має місяць ровера крутого,

Лиш кручу я,

Лиш крутиш ти

У гори, в доли, до ріки –

Велотуристи-мандрівники

 

У спиці вело вітер заплітає

Промінчик сонця –нитку золоту –

“Веснянка кличе – в гори поспішаєм

І пісню вам співаємо свою

 

Приспів:

Мандрує сонце без велосипеда,

Мандрує місяць – так йому і треба,

Мандрую я,

Мандруєш ти,

І вело з нами назавжди,

Велотуристи –мандрівники!




Создан 17 ноя 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником