Цілком таємно

 

Цілком таємно

Про Соснівську проблему



«Львівська Газета» 23.02.2004 р.
Цілком таємно

Хворобу дітей у м. Соснівка пов’язують із похованням ракетних відходів на місцевому цвинтарі

П’ятнадцять років тому невеличке містечко Соснівка, що на Львівщині, стало центром страшної екологічної катастрофи. Понад тисячу людей уразила недуга – кришилися зуби, кістки втрачали міцність. Інформація про Соснівку поширилася далеко за межі України. Втім, досі немає жодних офіційних висновків про причини трагедії, а лише найнеймовірніші версії. За однією з них, у всьому винувата ракетна військова частина, розташована поруч із містом.
“Газета” вирішила з’ясувати, що нині відбувається у Соснівці.

Активно говорити про хворобу, яка вразила дітей у Соснівці, почали у 1994-95 рр. Саме тоді з’явився цей незрозумілий і маловідомий на той час діагноз – флюороз, який означав надмірну кількість фтору в організмі. Тоді більшість комісій зі Львова та Києва намагалися визначити причини, через які виникла ця дивна недуга. У результаті перевірок фахівці встановили, що вміст фтору в Соснівському водозаборі в 3-4 рази перевищує показники норми, саме це і спричинило масові захворювання серед дітей. Звідки взявся надлишок фтору у воді, не з’ясували досі.
– Перші випадки хвороби з’явилися у 1989 році, – розповіла “Газеті” мешканка міста Соснівка Тетяна Бусигіна. – У мене двоє дітей, спершу ми не знали, що це, бо на молочних зубах ця хвороба менше проявляється. Коли у дітей почали з’являтися постійні зуби, то помітили, що вони не такі, як би мали бути, і звернулись у лікарню. Це був 1989 рік.
За словами Тетяни Бусигіної, хворобу не лікують, тобто на початкових стадіях – так, але важкі форми є невиліковними. “Це ж отруєння організму фтором. Якщо на зубах ми бачимо ці прояви, то на кістках нічого не видно, як це відбувається – не відомо. Лікарі щороку здійснюють огляди у школах, нині кількість хворих дітей зменшилася. Наскільки мені відомо, тепер 1800 дітей стоять на обліку в лікарні, але частина (саме з 1982 року народження) з них стали дорослими, і їх не внесли до списків. Вони вже не обліковані, це близько 600 дітей”.
У 1996 році, коли змінили водозабір, мешканці Соснівки відчули покращання.
Галина Дубецька, лікар-стоматолог Соснівської міської стоматологічної поліклініки стверджує, що з кожним роком кількість хворих на флюороз зменшується, і вже у початкових класах майже не має дітей, які мають важку форму цієї недуги. “Також все рідше трапляються діти, які мають легкі форми флюорозу. Після зміни водозабору у 1996 році ми відчули, що ситуація з дітьми стабілізується, але і надалі потребує вирішення проблема з тими дітьми, які захворіли у 1989 році”, – зауважує Галина Дубецька.
Нині соснівські діти не мають жодного статусу й усю медичну допомогу отримують або в поліклініці в Соснівці, або від завідувача кафедри дитячої стоматології Львівського медичного університету ім. Данила Галицького, президента Асоціації стоматологів Львівщини, професора Ніни Іванівни Смоляр, яка займається дітьми з Соснівки з часу появи хвороби.
У Соснівці були високі показники солей важких металів і природного походження, і антропогенного походження.
Із 1995 року в Соснівці побували чимало комісій. Як стверджує Ніна Смоляр, фтор був природного походження. Це наслідок того, що у 80-х роках були глибокі свердловини для видобування води. Але проявилося це все через 7-8 років.
Схожу техногенну ситуацію спостерігають в інших регіонах країни, де є шахти, наприклад, на Донбасі, але в жодному з них ситуація не доходила до того, що діти масово хворіють саме через понаднормовий уміст фтору у воді. Є кілька версій походження фтору. Офіційна – через скупчення промисловості та добування вугілля на маленькій території. Неофіційна, про яку останнім часом говорять усе частіше, пов’язана із військовим фактором.
– У середині 80-х років неподалік від Соснівки розташовувалися військові частини, – розповів “Газеті” колишній міський голова міста Соснівки Павло Савчук. – Достеменно не відомо, що саме там було, адже це був військовий об’єкт підвищеної секретності, однак ширилися чутки, що це були ядерні ракети СС-20. І саме наприкінці 80-х, коли виконували програму із роззброєння, їх начебто вивезли, але паралельно відбувалося багато цікавих подій. За словами Павла Савчука, саме в той час і почали будувати новий міський цвинтар, який відкрили в 1992 році, але його будівництво розпочали теж у 1989 році.
– Знаєте, будували цвинтар якось дивно, відразу завезли щебінь, зробили асфальтові доріжки, збудували огорожу, – згадує Павло Савчук. – А вночі туди їздили військові машини.
Пенсіонерка, колишня працівниця залізничного переїзду Стефанія Моргун згадує, як одного разу зупинила військову колону на переїзді. “Це було пізно вночі. Військові дуже обурилися, говорили тоді лише російською і кинулися питати мене, чому закритий переїзд? “Так, там зараз потяг пройде, – кажу їм, – а сама побачила, як під брезентом щось у залізних ящиках лежало. “Добре, – відповів один із них російською, – тільки нікому нічого не кажи, це військова таємниця. Нічого не бачила, зрозуміла?” Після цієї розмови, як стверджує Стефанія Моргун, вона зацікавилася, куди і що везуть військові? “Я пішла в ліс і побачила, що вони почали там асфальт класти, мене це дуже здивувало, і я зробила помітку, де він закінчувався, – згадує пані Моргун. – Наступного разу, коли колона знову приїхала вранці, я побачила, що за ніч вони заасфальтували знову велику частину доріжки”.
Так, згідно зі свідченнями мешканців Соснівки, виникла версія про те, що перед тим, як відкрити новий цвинтар, військові там заховали відходи ракетного палива. Фахівці стверджують, що це мали б робити за особливо ретельних обставин і глибина захоронення відходів не може бути меншою за 80 метрів. Тому з часом, коли з’явилися діти із флюорозом, дуже активно почали обговорювати ймовірність, що він виник саме завдяки цим ракетним відходам. “Це не нова версія, – каже Павло Савчук. – У Соснівку приїжджали комісії, і навіть Служба безпеки цікавилася цією проблемою, але показники не виявили підвищеної радіоактивності на цвинтарі”.
“Я сама була присутня при тому, коли свердлили місце на цвинтарі, де, за твердженнями, були поховані радіоактивні відходи. І нічого не знайшли. Але там є фтор, хоча останнім часом його показники зменшилися”, – стверджує Ніна Смоляр.
Генерал-майор Віктор Кмін, військовий комісар Львівської області, не зміг розповісти про військову частину, яка дислокувалася в районі Соснівки. – Ця військова частина належала до стратегічних об’єктів, тому підпорядковувалася безпосередньо Москві. Коли частину розформували, то, відповідно, усю документацію відправили до Москви. У наших архівах немає цих документів. Уся інформація, що стосувалася військових частин такого типу, була засекреченою, тому навіть якщо на території між Червоноградом і Радеховом були ракети, бо там є шахти, то ніхто нині про це не скаже.

Ольга Яценко, Валентина Люля

P.S. “Газета” продовжуватиме досліджувати тему соснівської проблеми. У найближчих числах ми розповімо про версії військових, медиків та екологів.


Создан 02 янв 2005



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 мес назад
telemaster 05 авг 2017 ответить
https://livesurf.ru/promo/121886
система раскрутки сайтов
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником